Эти женщины погибли в результате «безопасного аборта», однако феминистки не организуют протестов в их защиту.

Международный день безопасного аборта, который отмечается 28 сентября, активно праздновали проабортные движения, а также лица, получающие большие прибыли от этого вида деятельности. Сторонники (или сторонницы) абортов маршировали в Кито, Дублине, Париже, Мехико и Брюсселе. Здания подсвечивали зелёным цветом (цветом, принятым в Аргентине как символ безопасного и легального аборта), вода в фонтанах переливалась изумрудными оттенками, а даже женевский фонтан Же-д’О (Jet d’Eau) светился зелёным.

Организация Women’s Global Network for Reproductive Rights (Женская глобальная сеть за репродуктивные права) взяла под своё покровительство это мероприятие и уже выступила патроном 400 акций в 85 странах.

Лозунг этого года звучал так: «Солидарность в действии: содействие репродуктивной справедливости и насущное укрепление систем здравоохранения с целью обеспечения комплексной помощи в сфере абортов».

Звучит это не как лозунг, который выкрикивают на улице, а скорее как название грантовой заявки. Возможно, именно в этом и заключается замысел.

Выбор этой даты не случаен. 28 сентября 1871 года Бразилия приняла Lei do Ventre Livre — закон о свободе утробы. Это были времена рабства — детей, родившихся у рабынь после его принятия, признавали свободными людьми, несмотря на то, что их матери оставались в рабстве.

Более ста лет спустя, в ноябре 1990 года, бразильские делегатки, принимавшие участие в V Encuentro Feminista (V Феминистской встрече) в Сан-Бернардо, Аргентина, предложили воспользоваться этой годовщиной и сделать её региональным днём борьбы за легализацию абортов. В 2011 году кампания приобрела глобальный масштаб, а своё нынешнее название получила в 2015 году.

Международный день безопасного аборта вовсе не установлен Организацией Объединённых Наций. Это собственная инициатива проабортных неправительственных организаций, которые цинично использовали годовщину, связанную с освобождением детей из рабства, чтобы превратить её в день празднования свободы убивать нерождённых детей.

В то время как Европа подсвечивает зелёным цветом известные здания, а Латинская Америка заполняет улицы зелёными платками, существует также другая группа женщин, о которых почти не говорят. Полная тишина! Никто не подсветит для них фонтан. Никто не пройдёт маршем по Парижу с их фотографиями!

Это женщины, которые сделали безопасный аборт и уже никогда не вернулись домой.

Покойная Лекси Аргуэльйо (Lexi Arguello) — ей было 18 лет, когда она сделала аборт методом расширения и удаления содержимого матки (D&E), который преподносили как обычную процедуру. Она не выжила!

Покойная Эйприл Ловери (April Lowery) — ей было 29 лет. Во время аборта в медицинском учреждении, работавшем легально, произошла перфорация матки. Она умерла!

Покойная Тиа Арчивиа Паркс (Tia Archeiva Parks) — ей было 26 лет, когда она сделала легальный вакуум-аспирационный аборт в первом триместре беременности, который проводил лицензированный специалист. Она умерла!

В рекламных материалах этой информации нет.

Прихильники абортів намагаються переконати, що такі випадки смерті трапляються рідко. Можливо, це твердження приносить певне полегшення, коли статистику обговорюють за конференційним столом. Однак правда звучить зовсім інакше, коли саме твоя донька, сестра, дружина чи мати стає тим рідкісним випадком. Цифри створюють враження, що все впорядковано й прозоро, але імена конкретних померлих матерів докорінно руйнують цю картину.

Покійній Кіші Марі Аткінс (Keisha Marie Atkins) було 23 роки, коли вона пройшла багатоденну процедуру штучного спричинення пізнього аборту. Спочатку зупинили серцебиття плода. Потім зупинилося і її тіло. Вона вже не вийшла з цієї абортної клініки власними силами.

Покійній Калінді Коллінз (Kalynda Collins) було 32 роки, і вона була матір’ю двох старших дітей. В абортній клініці Cherry Hill Women’s Center їй розширювали шийку матки за допомогою стрижнів із ламінарії, хоча раніше в неї була на них алергія. У неї виник анафілактичний шок, а судова справа, яка стала наслідком цього, стала публічною інформацією. Тепер же настала тиша!

Покійній Джеймі Лі Моралес (Jamie Lee Morales) було 30 років. Вона прийшла на аборт до легального закладу, де переривання вагітності провели методом D&E. Вона померла, залишивши родину, яка чекала на неї.

Покійній Кріі Ервін-Шеппард (Cree Erwin-Sheppard) було 24 роки, коли в Мічигані вона зробила вакуум-аспіраційний аборт і — під час того самого візиту — їй встановили внутрішньоматкову спіраль. Через деякий час вона втратила свідомість і померла. Згодом протестувальники почали носити плакати з її зображенням, тому що хтось подбав про те, щоб про неї хоча б на деякий час пам’ятали.

Покійній Даймонд Вільямс (Diamond Williams) було лише 18 років. Вона була на шостому тижні вагітності, коли зробила аборт у закладі Carolina Center for Women у Шарлотті. Вона хворіла на діабет, через що належала до групи підвищеного ризику. Попри це, лікар, який виконував аборт, провів процедуру. Через чотири дні розтин виявив геморагічне бронхопневмонічне запалення легень, а також залишки тканин, що залишилися в матці. Її матері довелося боротися за отримання доступу до її медичної документації.

У день, присвячений святкуванню так званої комплексної допомоги у сфері абортів, бракує багатьох молодих жінок, бо їх уже немає серед живих.

. 

Покійній Дженніфер Маккенні Морбеллі (Jennifer McKenna Morbelli) було 29 років. Вона була на 33-му тижні вагітності, коли звернулася до абортної клініки ЛеРоя Каргарта (надзвичайно безжального лікаря, який проводив аборти) у Меріленді для так званого пізнього аборту. У неї почалася кровотеча, і її чоловік став вдівцем.

Покійній Тоні Рівз (Tonya Reaves) було 24 роки, коли у 2012 році вона зробила аборт методом D&E у закладі Planned Parenthood of the Loop у Чикаго. Вона кілька годин кровоточила, перш ніж потрапила до лікарні. Одужання, на яке всі сподівалися, так і не настало.

Покійній Дженніфер Маккенні Морбеллі (Jennifer McKenna Morbelli) було 29 років. Вона була на 33-му тижні вагітності, коли звернулася до абортної клініки ЛеРоя Каргарта (надзвичайно безжального абортника) у Меріленді для так званого пізнього аборту. У неї почалася сильна кровотеча, і її чоловік став вдівцем.

Покійній Тоні Рівз (Tonya Reaves) було 24 роки, коли у 2012 році вона зробила аборт методом D&E у закладі Planned Parenthood of the Loop у Чикаго. Вона кровоточила протягом багатьох годин, перш ніж потрапила до лікарні. Одужання, на яке всі сподівалися, так і не настало.

Покійній Карнамайї Монґар (Karnamaya Mongar) було 41 рік, коли вона переступила поріг абортної клініки Керміта Ґоснелла (ще одного безжального абортника) у Філадельфії. Її смерть настала внаслідок передозування заспокійливих препаратів. Вона померла не тому, що аборт був незаконним, і не загинула в підпільному кабінеті — про такі випадки ми чуємо, коли прихильники абортів хочуть налякати законодавців і схилити їх до скасування чергових заходів безпеки. Вона померла в абортній клініці, діяльність якої не припинили державні інспектори. Пізніше прокурори назвали клініку Ґоснелла будинком жахів.

Випадок Монґар становить серйозну проблему для спрощеної картини, яку нам сьогодні нав’язують. Нас хочуть переконати, що легальний аборт є безпечним, а нелегальний — небезпечним.

. 

Смерть Монґар не вписується в цю схему, тому такі випадки замітають під килим. Вони мають зникнути, їх не повинно існувати! Так само, як Лексі, Ейпріл, Тіа, Кіша, Калінда, Джеймі Лі, Кріі, Даймонд, Дженніфер і Тоня.

Жодна з цих жінок не померла внаслідок ухвалення парламентом закону, який захищає життя. Вони померли через систему, якої вимагають учасниці проабортних маніфестацій. Феміністки вимагають загальнодоступних абортних клінік, пізніх абортів на вимогу та скасування періодів на роздуми перед прийняттям рішення. Вони також хочуть ліквідації будь-яких заходів, що захищають життя.

Їхні вимоги відрізняються залежно від країни, але напрямок залишається той самий. У суверенних державах, де діють норми, що захищають життя, як-от у Польщі, вони вимагають легалізації абортів. Безпідставно стверджують, що легалізація означає безпеку.

Там, де аборт уже легальний, вони вимагають послаблення запобіжних заходів. А там, де прогресивним середовищам уже вдалося послабити або скасувати ці заходи безпеки, вони вимагають збільшення фінансування та дозволу на аборт на пізніших етапах вагітності — аж до самих пологів включно.

Залишається питання: навіщо стільки декорацій, крику й маніфестацій? Якщо — як стверджують захисники абортів — аборт є чимось звичайним, медичною та безпечною нормою, то навіщо цей Міжнародний день безпечного аборту? Навіщо привласнювати річницю ухвалення закону, який звільняв дітей із рабства? Звідки ці хустки, зелені фонтани, комплекти інформаційних матеріалів, скоординовані марші, маніфести та попередження про зростаючі фашистські сили?

Такий спектакль потрібен тому, що реальність набагато складніша й похмуріша, ніж гасла, які вони проголошують. Їм доводиться приховувати факти: звернення до відділень невідкладної допомоги, медичну документацію та результати розтинів.

Є матері, які поховали своїх дочок, і чоловіки, які поховали своїх дружин. Є діти, які втратили матерів. І є конкретні імена.

Перелічені вище померлі жінки: Лексі (18 років), Ейпріл (29), Тіа (26), Кіша (23), Калінда (32), Джеймі Лі (30), Кріі (24), Даймонд (18), Дженніфер (29), Тоня (24), Карнамайя (41) — це лише приклади. Насправді їх дуже, дуже багато. Їх брехливо запевняли, що аборт — це не проблема, що вони перебувають у цілковитій безпеці. Вони повірили цій брехні й заплатили за це найвищу ціну — своїм життям. Інші роками мовчки страждають.

Абортний бізнес підтримує фікцію про безпечний, бо легальний, аборт. Він ретельно приховує випадки смерті та численні ускладнення. За це платить довірлива, покинута жінка, яка повірила їм. Про це потрібно пам’ятати, коли ми знову побачимо на наших вулицях блискавки та феміністок, які кричать, із мертвими обличчями та сумними очима, вимагаючи безпечного, легального права вбивати зачатих дітей.

Джерело: Life News, oprac. własne wg. artykułu Raimundo Rojasa 

Переклад та редагування власні