Боротьба руху pro-life на Кубі за порятунок життя ненароджених дітей від абортів, нав'язаних соціалістичним режимом

Сенді Кансіно  (Sandy Cancino) розпочала свою професійну діяльність як успішна незалежна кубинська продюсерка аудіовізуальних проєктів, а з 2018 року стала впливовою громадською діячкою та лідеркою суспільного життя.

Того ж року вона заснувала Unidad Pastoral de La Habana (Гаванську пасторальну спільноту) – об'єднання, що поєднує соціальне служіння та християнську діяльність і сьогодні має десятки тисяч прихильників по всій Кубі.

Сенді Кансіно також була однією з головних організаторок кампанії Por el Diseño Original («За первісний Божий задум»), спрямованої проти обмежень економічної, релігійної та сімейної свободи, закладених у Конституції Куби, ухваленій у 2019 році.

У ході цієї кампанії було зібрано близько 180 тисяч підписів – найбільшу кількість підписів протесту проти державної політики за всю історію кубинського тоталітарного режиму.

Сенді Кансіно співпрацювала з іспаномовними редакціями інформаційних служб, зокрема CBN News, а також створила низку короткометражних і повнометражних фільмів, присвячених реаліям життя на Кубі.

У 2017 році її дитячий серіал «Castillo del Rey» («Замок Царя») був відзначений нагородою за найкращий проєкт у стадії розробки на Міжнародному фестивалі радіо і телебачення. Однак державний Кубинський інститут радіо і телебачення заборонив виробництво першого сезону, і цей проєкт так і не побачив світ.

Ймовірною причиною цензури стало те, що серіал був глибоко пройнятий християнськими цінностями — тим, що виявилося неприйнятним для соціалістичної держави, побудованої на марксистській ідеології.

Попри арешти, погрози з боку режиму та багаторічну заборону залишати країну, Сенді Кансіно продовжує працювати задля змін на Кубі. Вона не припиняє своєї діяльності навіть тоді, коли її ініціативи суперечать офіційній політичній лінії влади.

Сьогодні головним напрямком її служіння є захист права людини на життя від моменту зачаття.

Нижче подаємо уривки з її нещодавнього інтерв'ю, присвяченого діяльності кубинського руху pro-life.

– Що таке Pasión Vida Cuba («Акція Життя на Кубі»)? Коли виникла ця організація і в чому полягає її місія?

Pasión Vida Cuba є частиною міжнародного руху Pasión Vida LATAM (Латиноамериканський рух «Життя») та продовженням місії організації PassionLife.

Наша діяльність спрямована насамперед на підготовку церковних лідерів до захисту людського життя. Для цього ми проводимо семінари за програмою «Чотири запитання», навчаючи душпастирів, як говорити про цінність життя, а потім заохочуємо їх передавати ці знання своїм громадам.

Окрім цього, ми допомагаємо створювати команди, які займаються євангелізацією, молитвою, профілактикою абортів та допомогою жінкам, що переживають кризову вагітність.

Через ці команди та навчальні програми ми прагнемо рятувати життя дітей, які ще перебувають у лоні матері й перебувають під загрозою аборту, а також допомагати сім'ям долати духовні та психологічні кризи.

Pasión Vida Cuba розпочала свою діяльність у 2016 році. Спочатку ця ініціатива була представлена багатьом душпастирям, однак тоді її підтримала лише Східна баптистська церква в Плая-Сібоней (Сантьяго-де-Куба) (Playa Siboney w Santiago de Cuba).

З 2023 року, коли я очолила організацію, наша діяльність уже охоплює 13 із 15 провінцій Куби.

Нашою місією є поширення Євангелія Життя серед кубинського народу, щоб культура життя поступово витіснила культуру смерті, яка сьогодні панує в суспільстві.

Через місійну працю, присвячену захисту життя, ми прагнемо навчати людей і надавати практичну допомогу навіть у найвіддаленіших куточках Куби.

– Якою сьогодні є ситуація з абортами на Кубі?

Які погляди переважають у суспільстві і чому?
На Кубі панує культура смерті, що є наслідком матеріалістичного світогляду, який десятиліттями насаджувався суспільству комуністичною ідеологією. Ця ідеологія руйнує сім'ю, а коли руйнується сім'я, рани отримує душа цілого народу. Люди стають байдужими до чужого болю, жорстокими й безсердечними. З'являється почуття покинутості та сирітства. Одним із найтрагічніших проявів цього є аборт.

Народ, який не сприймає дитину в материнському лоні як безцінний дар і основу власного майбутнього, прирікає себе на занепад.

Є багато способів захищати життя ненароджених дітей. Проте на Кубі найпоширенішим аргументом на користь аборту залишається твердження про нібито право жінки позбавити життя власну дитину заради особистої вигоди або на користь свого партнера.

З якою реакцією Ви зустрічалися в церквах, коли вперше почали говорити про проблему абортів?
Раніше тема абортів у церквах майже не порушувалася. Сьогодні про неї говорять частіше, хоча й досі з певним острахом.

На жаль, проблема абортів існує й серед християн. Люди усвідомлюють, що аборт є злом, однак коли ця проблема торкається їхньої власної родини, багато хто починає сприймати його як єдиний можливий вихід.

Я чула свідчення про те, що навіть окремі пастори радили членам своїх громад зробити аборт.

У євангельських церквах ми спочатку зіткнулися з великою байдужістю до цієї теми. Багато хто вважав, що аборт — це виключно «жіноча справа». Потрібно було докласти чимало зусиль, щоб церковні лідери зрозуміли всю вагу цієї проблеми та свою відповідальність за захист людського життя.

Цікаво, що ще у 1948 році на Кубі було створено найвідомішу в іспаномовному світі радіодраму «El Derecho de Nacer» («Право народитися»), автором якої був Фелікс Б. Кайньєт (Félixa B. Caigneta ). Її транслювала загальнонаціональна радіостанція CMQ.\

Цей твір був справжнім свідченням на захист життя. Однак відтоді кубинська культура поступово деградувала, дедалі більше схиляючись до цивілізації смерті.

 
– Чи могли б Ви коротко розповісти про історію абортів на Кубі?

Почну з 1936 року, коли був ухвалений Кодекс соціального захисту, який дозволяв переривання вагітності лише у трьох виняткових випадках:

якщо життя матері перебувало під загрозою;
якщо вагітність настала внаслідок зґвалтування;
якщо існувала висока ймовірність передачі дитині тяжкого спадкового захворювання.
В усіх інших випадках аборт вважався кримінальним злочином.

Після приходу до влади комуністичної революції ситуація кардинально змінилася. Уже в 1961 році розпочався процес декриміналізації абортів. Лише через два роки після встановлення комуністичного режиму влада фактично дозволила аборти на вимогу.

У 1965 році, відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я, на Кубі було створено державну систему безкоштовного проведення абортів у лікарнях Національної системи охорони здоров'я.

У 1979 році було змінено Кримінальний кодекс, який визначив, у яких випадках аборт є незаконним. Порушенням закону визнавалися лише:

проведення аборту з метою отримання прибутку;
виконання аборту без згоди жінки;
проведення аборту поза державними медичними закладами.
Медичні нормативи встановили граничний термін проведення аборту — до 12-го тижня вагітності.

У 1986 році Куба досягла найвищого показника за всю свою історію — понад 160 тисяч абортів за один рік.

Наприкінці 1980-х років навіть представники державної системи охорони здоров'я почали визнавати, що аборт фактично використовується як засіб регулювання народжуваності. Саме тому влада була змушена розпочати кампанію із популяризації контрацепції, яку назвали «плануванням сім'ї».

У 2019 році було ухвалено нову Конституцію Куби. Її стаття 43 проголосила захист сексуальних і репродуктивних прав жінок та поклала на державу обов'язок забезпечити можливість їх повної реалізації.

У 2023 році новий Закон про охорону здоров'я передбачив, що медичні працівники не мають права відмовлятися від проведення аборту, посилаючись на власні моральні чи релігійні переконання. Відмова з мотивів сумління може спричинити для них юридичні та професійні санкції.

Що додає Вам сили й надії у боротьбі за право на життя?
Є три речі, які підтримують мене.

По-перше, моя власна історія. Бог урятував мене через мою тітку. Мої батьки не мали житла в Гавані й серйозно замислювалися над абортом. Але тітка сказала їм: «Народіть цю дитину. Я допоможу вам і подбаю про неї». Саме завдяки її рішенню я сьогодні живу.

По-друге, це усвідомлення надзвичайно важкого становища моєї країни. Куба буквально потопає в крові мільйонів ненароджених дітей, життя яких було перерване абортами.

Святе Письмо говорить, що Бог не залишається байдужим до смерті невинних і гидує пролиттям їхньої крові. Багато демографічних проблем, які сьогодні переживає Куба, є наслідком низької народжуваності та масової еміграції тих, хто народився. Куба вимирає, бо політична система, яка панує в країні, нищить її своїми антигуманними й антикубинськими законами.

По-третє, мене надихає можливість звіщати моєму народові Боже Слово. Я прагну показати Церкві та всьому суспільству, наскільки важливо рятувати людське життя і простягати руку допомоги ближньому, який стоїть на межі смерті.

Кожне врятоване життя — це свідчення Божої любові й надія на майбутнє Куби.

 
Примітка
Йое Суарес ( Yoe Suarez) — міжнародний кореспондент видання The Washington Stand, журналіст, письменник і документаліст, який перебуває у вигнанні. Працюючи в Гавані, він проводив журналістські розслідування, присвячені катуванням, діяльності політичної поліції, урядовим «чорним спискам», злочинним угрупованням та кіберстеженню з боку держави.

Теги: Куба, Йое Суарес, захист життя, рух pro-life, аборти.

Джерело: The Washington Stand / LifeNews.

Переклад з польської та літературна редакція власні