Польща: Шлюб як контракт — розлучення без суду — у п’ятницю в Сеймі перше читання

Інститут Ordo Iuris застерігає, що заплановане запровадження позасудових розлучень знизить рівень захисту тривалості шлюбу та зведе його до легко розв’язуваної формальності.

Урядовий законопроєкт, який дозволяє розлучення перед службовцем органу реєстрації актів цивільного стану, у п’ятницю буде переданий на перше читання в Сеймі.

Цей проєкт вписується у ширший напрям законодавчих дій уряду, що охоплює, зокрема, пропозицію запровадження партнерських союзів як альтернативи шлюбу, що в сукупності веде до його системного послаблення. Зазначено, що досвід держав, які спростили процедури розлучення, свідчить про зростання кількості розлучень, зниження стабільності сімей та ослаблення стимулів до довгострокових інвестицій у стосунки й батьківство.

Інститут Ordo Iuris провів аналіз негативних наслідків позасудових розлучень.

Найновіші економетричні та демографічні дослідження — від Нідерландів, Бельгії та країн Північної Європи до Мексики — показують, що будь-яке істотне зниження вимог, пов’язаних із розлученням, незалежно від того, чи йдеться про запровадження одностороннього розлучення без встановлення вини, скасування обов’язкового періоду сепарації, радикальне спрощення процедури або перенесення розлучень із судів до адміністративного чи нотаріального режиму, підвищує ризик розпаду чинних шлюбів і призводить до вимірюваного зростання кількості розлучень.

Запровадження позасудових розлучень було б виразним прикладом дії права, яке послаблює соціальні норми, що стосуються тривалості шлюбу, — як на регуляторному рівні (зокрема через зниження часових, фінансових і психологічних витрат), так і на символічному.

Люди залучаються до шлюбу й беруть на себе довгострокові зобов’язання тією мірою, якою вони вірять у його тривалість і можуть довіряти тому, що обидві сторони спільно користуватимуться плодами цих зусиль. Чим легше розірвати шлюб, тим менша впевненість у тому, що понесені витрати будуть компенсовані в майбутньому. Емпіричні дані показують, що спрощення розлучення знижує схильність подружжя до здійснення істотних, довгострокових інвестицій на ранньому етапі шлюбу.

У випадку позасудового розлучення службовець органу реєстрації актів цивільного стану не має слідчих інструментів суду: він не проводить доказового провадження, не залучає експертів і не призначає соціальних перевірок. Тому існує реальний ризик, що економічно слабший з подружжя погодиться на невигідні умови під тиском або в ситуації залежності, яку позасудова процедура не здатна виявити.

Запровадження позасудових розлучень виключно для шлюбів без спільних неповнолітніх дітей створило б чітку правову межу, за якої народження дитини стає переломним моментом, що радикально змінює умови розірвання шлюбу. До появи дитини розставання відбувалося б швидким і дешевим адміністративним шляхом, а після її народження — довшим і складнішим судовим. У результаті рішення про батьківство одночасно ставало б рішенням про постійне підвищення бар’єрів виходу зі стосунків. Така система стимулів сприяла б сприйняттю дитини як моменту, що закриває можливість легкого відступу від стосунків, що з точки зору раціональних життєвих рішень вело б до відкладання, а в частині випадків і до відмови від народження дітей.

Незалежно від наведених наслідків, автори проєкту наголошують на прагненні «збільшити автономію сторін». Водночас принцип автономії виявляється категорією, що погано відповідає опису шлюбу та сімейного життя. Автономія акцентує людську незалежність, тоді як шлюб і сімейне життя за своєю суттю ґрунтуються на взаємній залежності.

Більше того, з обґрунтування проєкту випливає таке бачення шлюбу, яке ставить у центр індивідуальне задоволення та самореалізацію особи.

Однак самореалізація тут розуміється як максимізація індивідуальної свободи у задоволенні поточних уподобань, із пріоритетом ситуативних виборів та негайного задоволення над зобов’язаннями й довгостроковими цілями.

Таке розуміння самореалізації підважує сімейні цілі, яких дотримується багато — ймовірно, більшість — людей, для яких самореалізація полягає в довгостроковій інвестиції у тривалі, вимогливі стосунки та у відповідальному формуванні стабільного середовища для виховання дітей.

Сімейне право може або підтримувати реалізацію довгострокових цілей подружжя, або ж ускладнювати її, сприяючи короткостроковим уподобанням. Запровадження позасудових розлучень було б рішенням, яке послаблює рамки, сприятливі для довгострокових інвестицій у шлюб і сім’ю, а отже — підриває умови тривалого щастя та самореалізації, що з таких інвестицій постають, — зазначає адвокат Рафаł Доросінський, член правління Інституту Ordo Iuris.

Див. також позицію Польської федерації рухів захисту життя з цього питання — ТУТ.TUTAJ

https://www.hli.org.pl/uk/arkhiv-novyn/12262-polshcha-zaiava-polskoi-federatsii-rukhiv-zakhystu-zhyttia-polska-federacja-ruchow-obrony-zycia-shchodo-proiektu-pryskorenykh-administratyvnykh-rozluchen-tse-posiahannia-na-hidnist-shliubu-ta-nerivne-stavlennia

Джерело:: Opoka –

Переклад і редагування власні