34 роки діяльності Польської Федерації Рухів «За Життя». Якими були початки?

–– Той факт, що Федерація функціонує вже стільки років, неймовірно важливий. Приписую  цьому  ізначну роль у формуванні громадської свідомості щодо захисту життя та фундаментальних цінностей, таких як родина, супружжя , материнство та батьківство.

«Я хочу сьогодні з повною впевненістю наголосити, що варто було долучитися, і що ми повинні прагнути забезпечити продовження процвітання цієї організації», – каже Антоні Шиманський (Antoni Szymański,), давній віцепрезидент Польської Федерації Рухів за Життя, згадуючи її початок у 1992 році. - «Сьогодні нам потрібен простір, де лідери руху за життя можуть зустрічатися, будувати зв’язки та вживати спільних заходів, щоб продовжувати ефективно впливати на суспільство та політиків, розробляти та впроваджувати програми підтримки нужденних», – додає Єва Ковалевська (Ewa Kowalewska), одна із засновниць та член правління Федерації з моменту її створення.

«У 1956 році комуністична влада в Польщі нав’язала нам аборти, наслідуючи радянський зразок. До цього ставилися як до політичного питання. Церква була єдиним голосом, який не мовчав; необхідність захисту людського життя була повторюваною темою практично на кожних релігійних реколекції. Багато лікарів також виступали проти цього. У суспільстві зростало відчуття, що з цим потрібно щось робити», – каже Єва Ковалевська.

«У Польщі відбулася зміна уряду, і ми поступово повертали собі свободу. Серед цієї новознайденої свободи в багатьох колах панували сильні очікування, що трагедію абортів потрібно зупинити. У численних організаціях, що діяли під егідою Церкви на той час, – і серед багатьох лідерів – зростало переконання, що необхідно створити спільну платформу, яка допоможе активізувати ці зусилля», – каже Антоні Шиманський, давній віце-президент Польської федерації рухів «За Життя».

Коли Польща вступила в період перемін, однією з вимог «Солідарності» був захист життя та сім'ї. Справу захисту життя рішуче підтримував голова профспілки NSZZ «Солідарність» (NSZZ Solidarność) Мар'ян Кшаклевський (Marian Krzaklewsk), а також його попередник Лех Валенса (Lech Wałęsa), який згодом став президентом Республіки Польща. Це було важливе питання, і позиція щодо нього була однозначною.

На той час у публічній сфері вже з'явилися перші офіційні організації pro-life,-«за життя»; найстаршою серед них був Рух Захисту Зачатих Дітей «Турбота про Життя» (під керівництвом доктора Гелени Гуляновської з Любліна та Казімєжа Трояна з Рибника) (Ruch Obrony na Rzecz Poczętych Dzieci „Troska o życie” (z dr Heleną Gulanowską z Lublina i Kazimierzem Trojanem z Rybnika). ) . Згодом було створено Товариство Відповідального Батьківства (Towarzystwo Odpowiedzialnego Rodzicielstwa) зі штаб-квартирою в Щеціні (Szczecinie ) та численними філіями по всій Польщі під керівництвом його засновника та президента, професора Збігнєва Шиманського ( Zbigniew Szymański), лікаря ендокринолога. У Варшаві було сформовано Рух Захисту Зачатих Дітей «Gaudium Vitae» на чолі з отцем Станіславом Малковським (Stanisławem Małkowskim ), а також рух і Фонд «SOS за Зачате Життя» ( Fundacja SOS Poczętego Życia), який очолював отець Ришард Галва (SAC) (Ryszarda Halwy SAC.).

У Кракові виникла спільнота, зосереджена навколо Відділу   Душпастирської Опіки Родин (Wydziałem Duszpasterstwa Rodzin), також була широко відома активна діяльність д-ра Ванди Полтавської (Wandy Półtawskiej,), яка заснувала Інститут Теології  Родини при Папському Теологічному Відділі в Кракові (Teologii Rodziny przy Papieskim Wydziale Teologicznym w Krakowie)  Також у Кракові за ініціативою д-ра Антонія Земби (Antoniego Zięby)​​повстала  Krucjata Modlitwy на Захист Зачатих Дітей, у якоій взяли участь понад 150 000 осіб. Рух «Світло-Життя» ( Ruch Światło Życie ), очолюваний отцем Блахніцьким (Blachnickiego), творячи  «Диаконію життя» (Diakonię Życia) у співпраці з акушеркою Кристиною Дудзіс (Krystyną Dudzis.).

Водночас створювалися додаткові організації, що навчають природному плануванню сім'ї, спираючись на існуючі структури Родин та Родинних Пораднь  (Rodzin i Poradnictwa Rodzinnego), які завжди і  давно активно займаються захистом ненароджених дітей. Польське Стоваришення Вчителів Природного Планування Родин(Polskie Stowarzyszenie Nauczycieli Naturalnego Planowania Rodziny,), очолювана доктором Ганною Церанською-Гощинською (Hanną Cerańską-Goszczyńską), брала участь у формуванні та діяльності Федерації з самого початку.

Незалежні неурядові організації були новинкою в посткомуністичному суспільстві. Більшість із них діяли на місцевому рівні з дуже обмеженим фінансуванням — часто за підтримки Костела— покладаючись на громадянську активність та волонтерський дух своїх надзвичайно відданих лідерів. Однак, діючи в розпорошенні, їм бракувало колективної сили, щоб винести свої вимоги на широке обговорення», — зазначає Єва Ковалевська. «Вдалося розробити перший законопроект pro-lifeи «за  життя» щодо захисту зачатих дітей в так званому «Sejmie kontraktowym », але багато політиків, які його підтримували, очікували ширшої громадської підтримки, яка була ледве помітною саме через це розпорошення », — додає Єва Ковалевська.

Восени 1991 року Папська Рада у Справах Родини( Papieska Rada do Spraw Rodziny) під керівництвом нового президента, кардинала Альфонсо Лопеса Трухільйо ( Alfonso Lópezem Trujillo ), організувала велику міжнародну конференцію на тему  захисту життя. Серед тих, хто приїхав до Ватикану, були родини Ковалевських (Kowalewscy) та Троян (Trojanowie), а також кілька представників інших рухів «за життя». Польська група зібралася на приватну вечерю в польському центрі паломників, яку влаштував отець Конрад Геймо ( Konrada Hejmo OP.). На зустрічі також була присутня сенаторка Аліція Гжешков'як (Alicja Grześkowiak,); про яку вже було відомо, що вона, найімовірніше, незабаром стане заступницею голови Сенату.

Вона була переконаною прихильницею захисту життя — це була справа, яка їй справді була небайдужа. Саме вона в той час зазначила, що розрізнені пролайф-організації не змогли забезпечити достатньо сильної підтримки політиків; хоча вони були активними та ефективними у своїх регіонах, їхні голоси ледве чулися на національному рівні. Саме тоді виникла ідея об’єднати ці рухи, дозволивши обраним представникам виступати від імені всіх організацій як на громадській, так і на політичній арені, розповідає Єва Ковалевська.

Установчий з'їзд Польського Руху за Життя (PFROŻ) у штаб-квартирі Польської Академії Наук (PAN), Варшава, 21 червня 1992 року.

Так і сталося. Віце президент  Сенату Аліція Гжешков’як  (Alicja Grześkowiak )дотримала свого слова та 23 березня 1992 року організувала конференцію в залі Пленарних Засідань Сенату , на яку було запрошено понад 60 організацій, що виступають за життя (pro-life.). Це була її ініціатива, і тому ми називали її «Хрещеною Матір’ю польських рухів за життя "pro-life.".

Засідання Установчого комітету PFROŻ, 1992.

2-й Установчий З'їзд після реєстрації, 1992 рік

Прес-конференція в PAP, грудень 1992 року.

1-й Марш Життя PFROŻ, Варшава 1996.

2-й Марш за Життя PFROŻ, Варшава 1996

Багато відомих лікарів були пов'язані з Федерацією, чиї знання та вірність клятві Гіппократа мали велике значення для Федерації. Варто згадати:

• dr. Jerzego Umiastowskiego – przewodniczącego Komisji Etyki przy Naczelnej Radzie Lekarskiej i współautora polskiego Kodeksu Etyki Lekarskiej;

• dr ginekolog Emilię Paderewską-Chrościcką – nazywaną „Matką Tysiąca Dzieci”, oraz jej męża pediatrę dr Antoniego Chrościckiego;

• prof. Michała Troszyńskiego – kierownika Kliniki Położnictwa i Ginekologii Instytutu Matki i Dziecka w Warszawie;

• oraz jego następcę prof. Bogdana Chazana – ginekologa położnika, który pełnił wówczas rolę krajowego konsultanta w dziedzinie położnictwa i ginekologii. Był wielokrotnie szykanowany za poglądy pro-life;

• dr Hannę Cerańską-Goszczyńską pediatrę – p.o. Kierownika Zakładu Zdrowia Rodziny Instytutu Matki i Dziecka, założycielkę i honorową prezes Polskiego Stowarzyszenia Nauczycieli Naturalnego Planowania Rodziny od początku do dzisiaj aktywnie należącego do Federacji;

• dr Irenę Konieczną – ginekolog-położnik, która ratowała rodzące kobiety jako więźniarka w Auschwitz współpracując z położną Stanisławą Leszczyńską, po 1956 roku została zmuszona do zmiany specjalizacji, ale pozostała aktywna w Duszpasterstwie Rodzin Archidieceji Gdańskiej;

• lek. ginekolog Helenę Gulanowską – prezesa pierwszych oficjalnych organizacji pro-life w Polsce Troski o Życie oraz Towarzystwa Odpowiedzialnego Rodzicielstwa;

• lek. n. med. Dariusza Kłeczka – wieloletniego członka zarządu Federacji, byłego senatora i posła zaangażowanego w działania na rzecz ochrony życia.

• oraz wielu, wielu innych… 

Федерація у Івана Павла II, Ватикан, 1995.

Більше мовою оригіналу : https://www.hli.org.pl/pl/news-pl/13513-34-lata-istnienia-polskiej-federacji-ruchow-obrony-zycia-jakie-byly-poczatki

Частковий переклад та опрацювання власні

Джерело: federacjazycia.pl