Human Life International - Polska

Polski serwis pro-life

Чи право контролювати власне тіло дає жінці право на аборт?

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Чи право контролювати власне тіло дає жінці право на аборт? «Зрештою, це ж моє тіло. Хіба я не маю права контролювати його? Права визначати, що з ним відбувається? Хіба я не маю права вирішувати, чи ставати мені матір’ю, і якщо так, то коли? Нехай навіть плід – це особа, маленька дитина.

Однак, якщо в моєму тілі є дитина, а я не хочу, щоб вона там була, то хіба я не маю права видалити її? Якщо вона залишиться, то живитиметься завдяки мені. Хіба в неї є на це право? Чи зобов’язана я підтримувати її життя? Хіба я не можу вигнати її зі своєї утроби? Хіба не це мета аборту? Якщо я сприймаю її як вторгника, то чому б не вигнати її? Якщо вона загрожує моєму життю і добробуту, то хіба я не можу себе захистити від неї? Коротко кажучи, я маю право контролювати своє тіло і, якщо матиму небажану вагітність, можу припинити її за допомогою аборту».

Відповіді на ці питання дає Стефан Шварц у своїй праці «Моральна проблематика аборту». З дозволу Інституту родини та подружнього життя УКУ публікую тут розділ його книги, в якому про це йдеться.

«Усе це можна розділити на три основні твердження:

1) Жінка не зобов’язана підтримувати життя дитини.

2) Вона може вигнати дитину як вторгника.

3) Вона може захищати себе від дитини, якщо та загрожує її життю чи добробуту.

Два перші твердження безпосередньо пов’язані з загальною тезою, що жінка має право на аборт, бо в неї є право контролювати своє тіло. Я почергово розгляну ці два твердження. Третє ж твердження – особливе, воно стосується випадків, коли дитина загрожує життю або добробуту жінки, тому його не можна використовувати як обґрунтування права на аборт через право контролювати власне тіло. Його слід розглядати в контексті впливу аборту на життя жінки.

Жінка не зобов’язана підтримувати життя дитини

Основне твердження цього арґументу таке: «Жінка не зобов’язана підтримувати життя дитини. Аборт – це вияв права забрати в дитини підтримку, на яку та не має права.» Цей арґумент висунули Джудіт Джарвіс Томпсон і Марта Брант Болтон. Болтон виступає за право на аборт і проти думки, що аборт аморальний:

«Щоб зрозуміти непослідовність арґументів проти аборту, треба зважити на те, на що противники аборту заплющують очі. Вони кажуть, що плід нібито має право на життя, але забувають про іншу, не менш важливу річ. Якщо вагітній жінці заборонити вбивати плід, на неї лягають великі зобов’язання. Вона мусить принаймні живити плід, виносити його, народити; потім опікуватися дитиною сама або ж знайти якийсь альтернативний спосіб догляду за нею.

Відносно легко жити, не вбиваючи нікого, а от щоб доглядати й годувати дитину, потрібні величезні затрати часу, енергії, емоційних і фізичних ресурсів».

Томпсон висуває подібні обвинувачення. Вона просить нас уявити собі такий випадок: одного разу ви прокидаєтеся і бачите, що до вас «під’єднали» іншу особу, відомого скрипаля, щоб підтримувати його життя. Ви на це не погоджувалися, це зробили примусово. Однак якщо ви від’єднаєтеся, він помре. Томпсон каже, що неправильно було б стверджувати: «Усі особи мають право на життя; скрипаль – особа, а отже має право на життя, тому вам не можна від нього від’єднуватися». Ви не зобов’язані підтримувати його життя, тому можна від’єднатися, якщо забажаєте. Ви маєте на це право, а скрипаль, натомість, не має права на вашу підтримку.

Більшість прихильників аборту намагаються довести, що плід – це не особа, принаймні не в тому сенсі як народжена особа. Натомість Томпсон припускає, що «плід може бути особою від народження». Вона намагається довести, що аборт однаково виправданий, висуваючи аналогію між вагітністю і підтримкою скрипаля. Під час вагітності дитина «під’єднана» до матері зсередини і живиться завдяки матері. Томпсон стверджує: подібно як кожен може відмовитися підтримувати скрипаля, так і жінка може відмовитися підтримувати дитину. Одна з форм такої відмови – аборт.

У спростуванні цього арґументу я зосереджусь на формулюванні Томпсон і погоджуся, що вона має рацію, кажучи, що особа, «під’єднана» до скрипаля, має право припинити це. (Це твердження також сумнівне, але я не вдаватимуся тут в деталі.) Я стверджую, що вагітність і підтримка скрипаля – цілковито різні речі, і ця аналогія не спрацьовує. На це є три причини.

Перше спростування арґументу

Іноді ми мусимо відмовитися допомагати іншій особі, навіть якщо наслідком є її смерть. У цьому Томпсон має рацію. Уявіть рятувальника, який намагається повернути до життя потопаючого за допомогою штучного дихання. Він робить це вже тривалий час, але жертва не реагує, проте й не вмирає, балансуючи на межі життя і смерті. В якусь мить рятувальник опускає руки – він не може продовжувати безперервно. Жертва помирає. Якщо рятувальник досить довго намагався повернути її до життя, то його можна морально виправдати. Припустімо також, що лише зусилля рятувальника підтримували життя жертви. Кажучи, що те, що він припинив ці зусилля – морально виправдано, ми маємо на увазі, що він не був (тобто більше не був) зобов’язаний підтримувати життя жертви. Він мав моральне право припинити свою підтримку.

Так само, принаймні за більшості умов, людина має право від’єднати від себе скрипаля: вона може припинити свою підтримку, вона не мусить живити його. Вона може розірвати зв’язок і перекрити свою допомогу.

Людина має право припинити підтримку скрипаля так само, як рятувальник має право припинити підтримку потопельника. Вони мають право припинити подачу засобів підтримки життя – вони не мають права вбивати особу. Ось у чому полягає основна різниця. Томпсон намагається виправдати аборт як припинення підтримки. Однак це передусім вбивство. Отож, навіть якби аборт був виправданим як «припинення підтримки», він однаково не міг би бути виправданним як «вбивство».

Вбивство – це дія, яка (А) має на меті смерть іншої особи, або (Б) має на меті щось інше, але досягає цього через вбивство. Так, (А) вбивця стріляє в когось з ненависті, бо хоче його смерті. (Б) Уявіть собі, що ви не можете вийти з печери, бо хтось застряг у виході. (Він опинився там не з власної вини і вмирати не збирається.) Ви маєте динаміт. Якщо ви його підірвете, то зможете вийти. Ваша мета – просто прибрати його від виходу, але насправді, підірвавши його, ви вчините вбивство. Отож, убивство, навмисне спричинення смерті іншої особи відбувається: А) коли особа діє з наміром позбавити життя іншу особу, або ж Б) коли особа має на меті щось інше, але досягає цього через вбивство.

Щоб дію можна було вважати «припиненням підтримки» – у тому сенсі, в якому цей термін вжито тут – необхідні дві умови. Перша стосується намірів: можна намірятися не підтримувати або ж не рятувати особу, але не спричинити її смерть. Рятувальник припиняє підтримку, бо він втомлений, а не тому, що хоче смерті людини. Припинення підтримки для того, щоб перервати життя особи, насправді аж ніяк не можна назвати «припиненням підтримки».

Друга необхідна умова стосується способу виконання. Припинення підтримки може мати, так би мовити, пасивну форму: наприклад, рятувальник полишає надавати допомогу потопельнику; життєво необхідні ліки не дають одному пацієнтові, бо вирішують віддати їх іншому, який так само їх потребує. Воно також може мати активну форму дії, як у випадку зі скрипалем. Однак ця дія має бути такою, як розрив зв’язку або щось подібне за суттю. Це не може бути дія, яка фактично є вбивством, навіть якщо на меті мають лише перервати зв’язок, тобто припинити підтримку. Отож, якщо припинення підтримки має форму дії, то ця дія не може бути фактично вбивством.

Ілюстраційне фото з bestdentistnews.com

Czy chcesz otrzymywać informację internetową na temat obrony życia w kraju i na świecie na swojego osobistego e-maila?
Zapisz się!

Twój adres e-mailowy jest u nas bezpieczny, nikomu go nie udostępniamy, ani go nie publikujemy.

Należymy do:

fromoceantoocean
 
logoFKP 01
 
logo GV
 
duszpasterstworodzinag