Жінка поділилася своїм свідченням під час конференції у Сан Себастьяні. Вона розповіла про те, як сталося, що ненависть до Церкви перемінилася в ній у любов. Марія Мартінес Лопес була медсестрою в абортарії у Більбао (Іспанія). Там її називали «Амайя». Одного дня все змінилося.

Марія була охрещена в Католицькій Церкві, але не була практикуючою католичкою. Працювати пішла в абортну клініку. Ця праця вимагала від неї самообману щодо того, що вона робить. Якось Марія запитала колегу, чи те, на що вона дивиться, це ніжка дитини. Йому вдалось її переконати, що це тільки кров’яний згусток.  

Іінформаційний простір вибухнув  скандалом щодо сурогатного материнства. І  суспільство розділилося на два табори, знову відновилися палкі дискусії на тему етичності, необхідності, правильності. Навіть і серед католиків, для яких відповідь на питання мала би бути однозначною, адже гріх залишається гріхом і мета не виправдовує засобів.

Я звернула увагу, що ми дуже багато говоримо про сурогатних матерів, про долю дітей, але оминаємо не менш важливих учасників процесу — замовників. А що ми взагалі знаємо про цих людей? Чим вони керуються, що відчувають? Чому навіть у Церкві є ті, хто користується допоміжними репродуктивними технологіями?

У колах ЛГБТК останнім часом все більш помітний розрив між великою часткою феміністок та лесбійок з ідеологією та гендерними активістами. Перші вважають трансгендерство (або ширше: сама концепція гендеру) іншою, на цей раз надзвичайно витонченою та підступною, оскільки вона спритно замаскована, як форми чоловічого панування над жінками.

Однїєю з найвідоміших прихильників цієї точки зору є, серед інших, впливова британська феміністка, заслужена англосаксонського лесбійського руху, 72-річна професорка Шейла Джеффрі (Sheila Jeffreys ) з Мельбурнського університету. На її думку, століттями жінки змушені були давати згоду на підпорядкування та поступатися чоловікам.

Останнім часом фіксується все більше випадків криміналізації допоміжних репродуктивних технологій, до яких відноситься екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), сурогатне «материнство» і штучна інсемінація, навколо яких розвивається підприємницька діяльність.

Це тільки початок шляху вниз, на який нас кинула легалізація штучних репродуктивних технологій (допоміжних репродуктивних технологій). Втручання в межі людського життя – початок і кінець біологічного життя – позбавлене ціннісних моральних основ неминуче породжуватиме зростання кримінальних ситуацій і проблем.

Дослідження ВВС показало, як британські спортсменки змушені переривати вагітність для просування своєї спортивної кар'єри.

"Для того, щоб християнські цінності могли бути прийняті людьми, які не є християнами, необхідно використовувати переконливі аргументи для всіх, демонструвати розумність наших позицій і шукати точки зустрічі.

І, можливо, місцем зустрічі є пов'язання християнських цінностей з правами людини, із світським аспектом гідності людини".

73-річна італійка Ріна Соларолі розповідає про те, як, допомагаючи іншим літнім людям, вона віднайшла бажання жити.

Ріна Соларолі, якій зараз 78, уже п’ять років працює волонтером у «Домі бабусь і дідусів».

Його заснувала в центральноіталійському місті Форлі мирянська спільнота св.Йоана XXIIІ. Тут Ріна готує на кухні, а також проводить час з людьми похилого віку.

Регулювання народження дітей у природний спосіб ґрунтується на природі плідності подружньої пари, зумовленої циклічністю процесів у жіночому організмі. Потенційна плідність чоловіка і жінки суттєво відрізняються.

Якщо чоловік плідний постійно від моменту досягнення статевої зрілості і до глибокої старості, то на плідність жінки припадає лише 2% від тривалості її життя. Чому так мало?