Батьки по всьому світу втрачають емоційну і фізичну опіку над дітьми на користь «гліттерних мам»

У недавньому минулому «ЛГБТ» -активісти мали звичай, змовившись, переслідувати людей, які дотримуються консервативних політичних поглядів, з «гліттернимі бомбами». Ідея полягала в тому, щоб обсипати глітером когось, хто вважається не підтримує порядок «ЛГБТ» на 1000%, поки твій товариш записує те, що відбувається, щоб інші «ЛГБТ» -активісти могли віртуально поаплодувати в соцмережах.

Сьогодні часто можна почути різного роду і на різні теми дискусії: що можна, а що не можна? Що є гріхом, а де немає гріха? Чи то добре чи то зле? Такі дискусії ведуться в домівках, на вулиці, за столом, у телевізійних шоу, а особливо в інтернеті, який витримує все.

У нашій культурі міцно закріпився еталон істинної любові. Реклама, література, кіно, музика нав’язують нам нібито вищі ідеали любові та «ідеальних» відносин, які, насправді, складають основу для співзалежності. Більш того, наші сімейні системи і виховання в сім’ях будуються переважно у співзалежному ключі.

Як же побачити різницю між справжнім коханням і співзалежністю? Як психолога, мене часто запитують, чим відрізняється співзалежність від справжнього кохання і чи існує любов взагалі або це – недосяжний ідеал, про який можна лише мріяти?

Офіційно в Україні на кожну новонароджену дитину припадає два аборти, але насправді цю цифру треба помножити на два, тому що не всі аборти фіксуються. Про це розповіла завідувач гінекологічним відділенням Львівської обласної клінічної лікарні Ліліана Кропивницька.

Лікар завжди переконує здорових жінок не переривати вагітність, каже Лілія Кропивницька. Сама вона відмовилася робити абортиза бажанням жінки без медичних показань (так звані артифіційні) після того як народила двох дітей.

Кодекс канонічного права Католицької Церкви чітко кваліфікує вбивство зачатої дитини . Проте це питання іноді пояснюється по-різному. У практиці Церкви в Західній Європі і в Сполучених Штатах багато віруючих завжди йдуть до Святого Причастя. без особистих роздумів про можливість вчинення тяжкого гріха. Постійні суперечки виникають у ситуаціях, коли Євхаристія публічно вітається видатними політиками, які однозначно, ефективно та з особистим переконанням беруть участь у законодавчих процесах, спрямованих на легалізацію вбивства дітей у пренатальному періоді.

Гомосексуальні відносини супроводжували людство протягом усього його існування. На сьогодні тема одностатевих стосунків давно вийшла з медико-юридичної площини в площину політичну. Отож питання стало настільки спірним та делікатним, що інколи фахівці уникають давати конкретне тлумачення цього явища.

... Із цього приводу дуже слушно висловлюється український психіатр В.Пахмурний: «Коли я бачу, що людина гомосексуальна, то я починаю за цим фасадом шукати якісь інші психічні порушення. Але я не маю права користуватися такою термінологією — я зобов’язаний говорити, що це людина з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. І не дай Бог мені допустити якусь лексичну вільність»[7].   

Блюзнірством назвав колишній префект Конгрегації віровчення кардинал Герхард Людвіг Мюллер факт приступання проабортних політиків-католиків до Святого Причастя. Те, що єпископи і священники в Америці не відмовляють їм від Таїнства, він відносить до «спадщини» колишнього кардинала Теодора МакКарріка. Кардинал Мюллер нагадав, що МакКаррік 2004 року очолив єпископську комісію, створену для вивчення питання, чи можуть проабортні політики-католики бути допущені до Святого Причастя.