Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, трансплантологія

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Застосування названих принципів біоетики, при розумінні її предметного поля з медичною домінантою (чи в американському чи в західноєвропейському варіантах), в процесі обґрунтуванні морального вибору в конкретних ситуаціях часто породжує моральні дилеми (дилема - необхідність вибору із двох, як правило, небажаних можливостей), що спричиняють гострі дискусії в біоетиці та в суспільстві в цілому.

Так, наприклад, сповідування принципу автономії особистості вимагає правдивого інформування пацієнта про діагноз та ймовірний прогноз навіть за умови його фатального змісту. Однак таке повідомлення може викликати психологічний стрес у пацієнта, що зменшить його волю до життя, а отже, і опірність організму хворобі. Очевидним стає порушення принципу "не зашкодь".

Абсолютне сповідування принципу автономії пацієнта мало б дати йому право розпоряджатися власним життям на свій розсуд у випадку невиліковної хвороби (дилема евтаназії), але людина не може розпоряджатися власним життям, тому що діє принцип недоторканності стосовно людського життя. Принцип недоторканності людського життя має як релігійне, так і філософське обґрунтування. З погляду релігійної свідомості людина - Боже творіння, що обумовлює повноту належності Богу і заперечує самовладдя над своїм тілом, оскільки людина наділена відповідальністю за себе, а не правом панування над собою. У філософії обґрунтування цього принципу вкорінюється в тому, що особистість становить першу та трансцендентну цінність, і якщо цю основу зруйнувати, то ми впадаємо в повний релятивізм.

Як правило, на практиці сповідування одного принципу призводить до порушення іншого, тому вважається, що названі принципи не мають абсолютної дії, оскільки від них доводиться відступати в конкретних ситуаціях. Однак такий відступ не позбавляє вибір моральної шкоди.

До основних проблем біоетики відносять такі:

o захист прав пацієнтів (в тому числі ВІЛ-інфікованих, психічно хворих людей, дітей та інших хворих з обмеженою компетентністю);

o дотримання справедливості в системі охорони здоров'я;14

o аборт, контрацепція та нові репродуктивні технології (штучне запліднення, запліднення в "пробірці" з наступною імплантацією ембріона в матку, сурогатне материнство);

o проведення експериментів на людині та тваринах;

o визначення критеріїв діагностики смерті;

o трансплантологія;

o генна терапія та генна інженерія;

o клонування (терапевтичне і репродуктивне);

o надання допомоги невиліковно хворим пацієнтам (хоспіси, організація паліативної допомоги);

o евтаназія (пасивна чи активна, добровільна чи примусова).

Аборт

Принцип автономії дає право розпоряджатися жінці своїм тілом, але принцип людської гідності гарантує права людини, нездатної самостійно приймати рішення. Очевидно, що вирішення проблеми аборту вкорінене у розв'язанні питання статусу ембріона. У даному випадку ми стикаємось з проблемою не стільки біоетичного, стільки філософського характеру, оскільки перед нами постає питання про точку відліку людського життя. Відповідь на це шукається в гострих інтелектуальних дискусіях, яким надано неабиякого публічного розголосу, оскільки відповідь на це питання має бути соціально легітимована (легітимація - визнання законності якого-небудь права, повноваження, факту та ін.). Питання про початок людського життя конкретизується таким питанням: "Чи є ембріон частиною організму матері, з якою вона може чинити довільні дії чи він наділений якостями людської індивідуальності та є соціально визнаним суб'єктом моральних відносин?". Залежно від відповіді на поставлене запитання вибудовується аргументація на користь вибору "за життя" чи за "автономію".

 

Погляд на точку відліку людського життя і надання йому статусу моральної цінності в різні епохи та в різних культурних традиціях обґрунтовувався по-різному. Так, у східних культурах початок життя збігався із зачаттям; у західноєвропейській - з моментом народження; згодом тривалий час початок життя фіксувався першими порухами плоду. Наукова точка зору на початок людського життя відзначається великим різноманіттям навіть на сьогодні. Різноманітні фізіологічні підходи зводять початок життя до початку функціонування життєво важливих систем - серцебиття, легеневої чи мозкової діяльності.

На початку XX ст. біологія визначала початок життя з чотиримісячного плоду, наприкінці XX ст. у шеститижневого плоду за допомогою новітньої техніки фіксується електрофізіологічна активність ствола мозку (до речі, відсутність таких мозкових імпульсів є на сьогодні юридичною підставою для констатації смерті людини).

Сучасна мікрогенетика обґрунтовує дві точки зору стосовно початку життя. Згідно з першою, людський індивідуум як неповторна цілісність утворюється протягом другого тижня після зачаття. Друга точка зору ґрунтується на тому, що початок нового життя розпочинається з моменту злиття ядер чоловічої та жіночої статевих клітин та утворення нового ядра, що містить неповторний генетичний матеріал. Тому протягом внутрішньоутробного розвитку новий людський організм не може вважатися частиною тіла матері, оскільки він не є органом чи частиною органу матері. У такому разі ембріон наділений цінністю людського життя, тому необхідно виключити будь-яку можливість його знищення або завдання йому шкоди. Наслідком такої позиції є трактування переривання вагітності з будь-яких причин вбивством, хоч не отримує такої оцінки з боку закону.

Дискусія щодо особистісного статусу ембріона доповнюється порівняльним аналізом конкуруючих між собою прав матері та прав ембріона. На випадок конфлікту між матір'ю та плодом виникає проблема так званого терапевтичного аборту. Прихильники повної заборони аборту вважають, що сучасна медицина здатна вирішити проблеми зі здоров'ям матері і випадки, котрі потребують штучного переривання вагітності, надзвичайно рідкісні. А у випадку самостійної життєздатності плоду перевага віддана на користь спасіння його життя може трактуватися як "пожертва з боку матері". Не менш категоричні вони і щодо євгенічного аборту, що проводиться у разі діагностики неповноцінності майбутньої дитини, щоб позбавити її страждань у майбутньому та звільнити від навантаження родину і суспільство. З етичної точки зору фізична неповноцінність не зменшує онтологічну значимість людини.

У контексті етичної теорії проблема штучного переривання вагітності вимагає визначення критеріїв морального статусу людського індивідууму. Класичні критерії, такі як раціональність, здатність до рефлексії, готовність здійснити вчинок та ін., очевидно, що не можуть бути залучені.

У сучасній теорії виокремлюється ще один критерій - реакція на подразники (мається на увазі здатність відчувати біль, приємне і неприємне). На думку російського фахівця з прикладної етики Л.В. Ко-новалової, лише він може бути залучений у разі морального вибору в ситуації штучного переривання вагітності. Така позиція не знаходить незаперечної підтримки в наукових колах. Вже згадувана російська дослідниця з біоетики І.В. Сілуянова вважає, що моральний статус людського індивідууму не визначається наявністю фізіологічних реакцій і властивостей, оскільки це спроба звести етичний зміст до біологічного. У даному випадку критерієм морального статусу плоду визначається його включення у моральні відносини. Це виникає тоді, коли плід (ембріон, зародок, "згусток тканини") стає об'єктом моральної рефлексії для матері в момент вибору і для людської культури в цілому, оскільки постановка проблеми про моральний статус ембріона вже робить його суб'єктом фундаментальних моральних прав, виявляючи при цьому моральні якості роду людського (солідарність, обов'язок, відповідальність, свобода, любов, милосердя та ін., що становлять зміст "належного"), котрі є незаперечними, незважаючи на різноманітність життєвих обставин, різноманітних практичних інтересів та все ситуативне різноманіття "сущого". В етичному плані аборт є неприпустимим, оскільки ціна людського життя незрівнянно вища за будь-які інші цінності.

В сучасній практиці з метою упередження штучних абортів широко застосовуються контрацепція та стерилізація. Радикальні прихильники заборони аборту вважають застосування контрацептивних засобів скритою формою аборту, щоправда, визнають при цьому, що контрацептивні засоби та аборт - це два різновиди зла за своєю значимістю.

 
Czy chcesz otrzymywać informację internetową na temat obrony życia w kraju i na świecie na swojego osobistego e-maila?
Zapisz się!


Twój adres e-mailowy jest u nas bezpieczny, nikomu go nie udostępniamy, ani go nie publikujemy.